Актуальні питання ведення соціального діалогу у сучасних складних соціально – економічних умов, зокрема у зв’язку с процесом переговорів щодо підписання Генеральної угоди на новий строк були центральними під час прес-конференції на тему: «Генеральна угода – камінь спотикання чи нова якість трудових відносин? Позиція профспілок», що відбулась 17 березня в у прес-центрі інформаційної агенції «УНІАН».
У заході взяли участь Голова СПО об’єднань профспілок, Голова Федерації профспілок України Григорій Осовий, перший заступник Голови СПО об’єднань профспілок, заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк, заступник Голови СПО об’єднань профспілок, голова Об’єднання всеукраїнських автономних профспілок Анатолій Широков, заступник голови Конфедерації вільних профспілок України Анатолій Акімочкін, голова Ради Профспілки залізничників і транспортних будівельників Вадим Бубняк.
Треба зазначити, що тему прес-конференції обрано далеко не випадково. Бо саме фактична відсутність соціального діалогу – не формального, а реального, конструктивного і результативного – зокрема, в переговорах щодо Генеральної угоди на новий строк, викликає у профспілок, працівників, соціально-економічні права та інтереси яких вони призвані захищати, стурбованість і незадоволення.
Як наголошували учасники прес-конференції, зараз питання стоїть руба: «Що буде з Генеральною угодою в умовах фактичної відсутності соціального діалогу?» .
Чому так непокоїть профспілки та трудящих відсутність прогресу у процесі щодо підписання цього документу? Як зазначали керівники профоб’єднань, перш за все, Генеральна угода є основою для розроблення та укладення галузевих і регіональних угод, колективних договорів. Без неї пробуксовує вся система колективно-договірного регулювання. Переговори з укладення Генеральної угоди на 2013-2015 роки, які розпочалися ще у 2012 році і не мали позитивного результату за наполяганням профспілкової сторони були іншими Сторонами соціального діалогу визнані завершеними й наприкінці лютого 2014 року розпочато нові – з укладення Генеральної угоди на 2015-2017 роки.
За підсумками засідань Спільної робочої комісії для ведення колективних переговорів і підготовки проекту Генеральної угоди на новий строк були сформовані проект Угоди з узгоджених положень та таблиця розбіжностей до неї. Серія консультацій керівництва сторін соціального діалогу дозволили зблизити Сторонам свої позиції, однак у ході засідання Спільної робочої комісії повноважних представників Сторін колективних переговорів і підготовки проекту Генеральної угоди на новий строк, яке відбулося 10 лютого ц. р. сторонам не вдалося досягти згоди щодо визначення строку дії нової Генеральної угоди та компромісних редакцій неузгоджених принципових положень. Зокрема, принципові для профспілок положення стосувались темпів скорочення грошового розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника I тарифного розряду ЄТС та мінімальною заробітною платою та залежності ставки першого тарифного розряду від показників мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму.
Що це означає для звичайного працівника? Що роботодавець матиме законне право платити робітникові менше ніж 1378 грн.!
Запропоновані Стороною органів виконавчої влади темпи скорочення були категорично не сприйняті профспілками бюджетної сфери, а профспілки промислового сектору економіки визначили пропозиції Сторони роботодавців щодо скасування прямої залежності ставки першого тарифного розряду від показників мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму неприйнятними, оскільки вони погіршують домовленості, передбачені чинною Генеральною угодою, та звужують права працівників бюджетної сфери на оплату праці порівняно з нормами Законів України та Кодексу законів про працю в Україні.
Отже, пропозиції СПО сторони роботодавців на національному рівні профспілки розцінюють як один із можливих варіантів блокування колективних переговорів з укладення Генеральної угоди на новий строк.
Говорячи про це, Голова ФПУ Григорій Осовий зазначив: «Ми маємо сьогодні Генеральну угоду 2010-2012. Вона діє до сьогоднішнього дня – ми не знаходимось у вакуумі трудових відносин. Зрозуміло, що вона потребує осучаснення. За період з моменту укладення попередньої угоди прожитковий мінімум і мінімальна зарплата зросли на 46%. Якщо б еквівалент гривні до долара залишався на рівні 2010 року ми мали б мінімальну зарплату – 125 доларів, а середню зарплату – в номіналі 400 доларів. А маємо сьогодні у рази меншу у силу інфляції, знецінення національної валют, а зарплати і пенсії не корелюються з динамікою підвищення цін і тарифів».
Як сказав Григорій Осовий, «саме це й є основним камінням спотикання у наших перемовинах». «Ми не можемо погодитись з тим, що, наприклад в 2014 році, ціни зросли на 25%, а зарплата у реальному вимірі впала по відношенню до інфляції, – підкреслив він. – В 2015 році ціни виросли майже на 44%, а зарплата знову впала. По логіці речей і закону про оплату праці зарплата має індексуватися у пропорції не менш ніж рівень зростання цін і тарифів. Цього, на жаль, Уряд не робить, тому ми знаходимося в зоні конфлікту. Який ми намагалися врегулювати шляхом перемовин, а з іншого боку вступили в колективний трудовий спір з КМУ і об’єднанням роботодавців з приводу збільшення боргів по зарплаті. І перемовини по Генугоді могли б стати примирним фактором».
Проте, наголосив Голова ФПУ, профспілки перемовини не припинили, вважаючи, що діалог має бути продовженим. «Наші вимоги визначені в Трудовому ультиматумі до Уряду, у вимогах профспілок до Уряду і роботодавців, – сказав Григорій Осовий. – Час покаже, якою буде реакція на наші вимоги, тому що згідно із законом, жодна сторона, не в праві відмовитись від переговорного процесу».
Як діятимуть профспілки?
«В рамках СПО об’єднань профспілок ми визначаємо нашу спільну тактику дій, – заявив Голова ФПУ. – Під час переговорного процесу ми посилюємо тиск по відношенню до наших партнерів – я вже згадав про КТС і Ультиматум, під час проведення Всеукраїнських зборів голів первинних профспілкових організацій було висловлено недовіру Уряду за ту антисоціальну політику, яка проводиться останнім часом. Ми це зробили ще до того, як до цього визрів парламенти. Ми проводили пікети. Тому у нас є різноманітні засоби.
Ми запропонуємо нашим партнерам по соціальному діалогу такий шлях вирішення проблеми:
– проведення реформи оплати праці;
– модернізація вітчизняного виробництва;
– зміни до порядку вирішення колективно-трудових спорів;
– скасування обмеження в окремих галузях конституційного права працівників на страйк;
– зміни до закону про колективні договори і угоди, щоб норми колективних договорів поширювалися лише на членів профспілки.
Члени профспілок мають бути захищеними, але свої права потрібно виборювати».
У своєму виступі та коментарях заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк наголосив на тому, що пропозиції СПО об’єднань профспілок продіагностувати хвороби у сфері праці та сформувати «дорожню карту» їх лікування, покласти ці конкретні заходи в Генеральну угоду, на жаль, були відхилені соціальними партнерами. «Ми пропонували ті ідеї, які закладені в Угоді про асоціацію України з ЄС також закласти в текст Генугоди, однак і ці пропозиції були відхилено, – зазначив він. – Ми пропонували вирішити проблему знецінення трудових доходів за 2014 – 2015 роки, бо, як відомо, інфляція їх «з’їла» на 78 %. Але нам не просто було відмовлено, а фактично запропонували продовжити це знецінення».
«Зрозуміло, що зазначені пропозиції не могли бути нами сприйняті і ми звертаємось до суспільства як до арбітра, – сказав заступник Голови ФПУ. – Що ми маємо робити в цієї ситуації? Ми вже використали дуже багато механізмів впливу – вступили в Національний колективно-трудовий спір з Урядом і роботодавцями, звернулись з різноманітними скарбами до міжнародних структур, зокрема в Міжнародну організацію праці. Але на сьогоднішній день ми маємо наступне: заборгованість по зарплаті виросла втричі проти січня 2014 року. Майже 200 тисячам українцям порушено їх конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати. Друга проблема – власне рентабельність праці. Всі ці негаразди приводять до того, що у суспільстві росте незадоволення, люди починають ногами голосувати проти цієї антисоціальної політики. Ті, у кого є можливість, зараз просто залишають Україну. І владі треба серйозно задуматися над цією проблемою».
Що ж далі? Який вихід із ситуації? Профспілки поки ще сподіваються вирішити питання шляхом переговорів, добиваючись відродження нормального, цивілізованого соціального діалогу. У той же час, як підкреслили керівники профоб’єднань, залишаючи за собою право і на ті заходи, які передбачені в їх багатющому по формах і методах впливу арсеналі.
Прес-центр ФПУ
