Колективний договір підприємства, установи, організації є найважливішим локальним нормативно-правовим актом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і найманими працівниками з першочергових соціальних питань, зокрема з питань охорони праці.
Це ствердження обумовлене вимогами законів України “Про охорону праці” та “Про колективні договори і угоди”, які передбачають, що здійснення комплексних заходів щодо організації здорових і безпечних умов праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівниками своїх конституційних прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються насамперед через положення колективного договору.
За реальних умов колективний договір лише тоді набуває особливого значення у вирішенні нагальних проблем охорони праці, коли відповідні двосторонні зобов’язання розроблені якісно, на високому професійному рівні, з урахуванням усіх вимог чинного законодавства.
Необхідно домогтися, щоб заходи, які запропоновано включити до колективного договору за підсумками колективних переговорів, були всебічно обгрунтованими і реальними, адже після підписання документу вони стають зобов’язаннями, що підлягають обов’язковому виконанню на підприємстві рівнозначно з нормами законів або інших нормативно-правових актів.
Формуючи двосторонні зобов’язання з охорони праці, слід додержуватись ряду інших основоположних принципів загального характеру. Йдеться, зокрема, про те, що положення колективного договору не повинні суперечити законам або іншим нормативно-правовим актам. Гарантії, пільги та компенсації, що передбачені для працівників чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними, обов’язковими для надання за будь-яких умов. Водночас, якщо на підприємстві є певні економічні можливості, ці нормативні пільги та компенсації можуть перевищуватися та надаватися працівникам у більш значних розмірах на підставі додаткових зобов’язань за колективним договором.
Разом з тим, щоб досягти більш раціонального викладення колективного договору та зменшення його обсягів, доцільно не повторювати в ньому переліки професій і посад працівників, яким відповідно до загальнодержавних нормативів надано право на скорочений робочий день, додаткову відпустку у зв’язку з шкідливими і важкими умовами праці, одержання спецодягу , спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту . Достатньо у текстовій частині розділу “Охорона праці” обумовити зобов’язання роботодавця щодо додержання цих нормативів в загальному плані, одночасно подбавши про те, щоб працівникам було надано можливість ознайомитися з чинними переліками, іншими нормативними документами, обсягами пільг і компенсацій, результатами атестації робочих місць (з урахуванням яких вони призначаються) під час укладання трудового договору, проходження інструктажу (навчання) з питань охорони праці, а також шляхом оснащення відповідними матеріалами та офіційними документами кабінетів, кутків, стендів охорони праці у виробничих підрозділах тощо.
До розділів колдоговору, що стосується охорони праці належить розділ “Гарантії і компенсації”. В текст цього розділу доцільно вносити тільки основні норми, для встановлення яких законодавством передбачається згода профспілкового комітету або рішення трудового колективу.
В текст колдоговору записуються трансформовані під зобов’язання роботодавця і працівників норми статей 13 – 18, 22, 23 Закону “Про охорону праці”.
У випадку, якщо власник не збирається надавати додаткові пільги і гарантії своїм працівникам, у розділ колдоговору “Охорона праці” вносяться пункти, в яких зазначаються мінімальні державні гарантії за роботу у важких і шкідливих умовах, що дозволяє також виконати вимоги Закону “Про прибуток” у частині узгодження умов оплати праці.
Як додаток до колдоговору варто оформити документ, що буде містити списки , які регламентуються нормативно-правовими актами, а саме: списки професій працівники яких повинні в обов’язковому порядку проходити медогляд (трудовий, профілактичний, наркологічний); списки професій, які вимагають професійного добору; списки працівників, які мають право на відпустку за ненормований робочий день або за шкідливі умови праці; списки працівників, яких необхідно забезпечити спецодягом, мийними засобами і т.п.
В обов’язковому порядку в текст колдоговору вносяться гарантії потерпілим на виробництві, порядок надання більш легкої роботи як потерпілим (стаття 172 КЗпП), так і вагітним жінкам (стаття 178 КЗпП).
Також у колективному договорі зазначається періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці, а після її проведення встановлюється перелік заходів та необхідних засобів щодо поліпшення умов праці, приведення їх до необхідних нормативів безпеки, гігієни праці. Ці заходи включаються в колдоговір у вигляді додатку. В тексті договору можна вказати загальну суму витрат (як в абсолютних, таки у відносних показниках), що виділяється на ці заходи та засоби, з урахуванням обмежень, встановлених для віднесення витрат на їх придбання до валових.
Безпосередньо з охороною праці пов’язані правила внутрішнього трудового розпорядку, оскільки саме вони регулюють поводження працівника на його робочому місці .
Правила внутрішнього трудового розпорядку дають можливість керівнику створити своєрідний регламент, що передбачає порядок вирішення тих чи інших питань у взаєминах з підлеглими. Для створення такого регламенту можна використовувати “Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств установ, організацій”.
У розділі колдоговору “Час роботи і відпочинку” досить зробити посилання на відповідні Правила трудового розпорядку (як додаток до колдоговору), а в самих Правилах деталізувати норми зі специфіки роботи підприємства. У цьому ж розділі варто згадати про перелік професій і посад, для яких встановлюється скорочений або ненормований робочий день, а також категорій працівників, для яких Закон “Про відпустки” передбачає надання додаткової відпустки і її тривалість (самі списки розміщуються в додатку до колдоговору).
Встановлюючи порядок прийому і звільнення працівників, варто вказати, що при прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, адміністрація підприємства має право зажадати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про отриману освіту або професійну підготовку, а також довідку про проходження медогляду у випадках, передбачених законодавством. Зазначається також порядок допуску до самостійної роботи з посиланнями на проходження інструктажів і стажування.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про охорону праці” однією з найважливіших частин колективного договору повинні бути комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам .
Комплексні заходи доцільно формувати у вигляді спеціального додатку (що є невід’ємною складовою колективного договору), а обсяги та джерела їх фінансування належить обумовити у текстовій частині розділу “Охорона праці”.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на охорону праці встановлюється у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства, установи, організації.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, готуючи проект колективного договіру на наступний рік, необхідно спочатку визначити загальну суму цільових коштів, що будуть виділені на комплексні інженерно-технічні заходи, з додержанням зазначених мінімальних розмірів, розрахованих відповідно від суми реалізованої продукції, робіт, послуг або від фонду оплати праці підприємства за попередній рік. Якщо колдоговір планується укласти, наприклад, на два роки, визначена сума подвоюється.
Колективний договір обов’язково повинен містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також утриманців та членів сімей загиблих. .
Разом з тим, належить оцінити стан економічного розвитку підприємства і, виконуючи вимоги частини другої статті 9 Закону України “Про охорону праці”, передбачити, за можливості, додаткові виплати для потерпілих та членів сімей загиблих на виробництві працівників за рахунок власних коштів роботодавця.
Зобов’язання колективного договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги з охорони праці до роботодавця, а й зобов’язання працівників відповідно до статті 14 Закону України “Про охорону праці” щодо безумовного виконання кожним працівником норм, правил, стандартів, інструкцій з охорони праці, додержання встановлених вимог поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, інструментами та пристроями, обов’язкового користування засобами колективного та індивідуального захисту тощо.
Залежно від складу трудового колективу, характеру і специфіки виробництва колективні договори мають передбачати також зобов’язання щодо створення належних, безпечних умов праці для інвалідів, пенсіонерів, неповнолітніх, надання їм відповідних додаткових пільг і компенсацій. Особливу увагу слід приділити зобов’язанням щодо поліпшення умов праці жінок, їх санітарно-побутового та медичного обслуговування, вивільнення від нічних змін, важких та шкідливих робіт тощо.
Слід також уважно поставитися до визначення тих зобов’язань, що стосуються забезпечення соціальних гарантій та створення належних передумов для роботи осіб, уповноважених найманими працівниками на захист їхніх інтересів у сфері охорони праці. Як вимогає стаття 42 Закону України “Про охорону праці”, саме колективний договір повинен встановлювати строк вивільнення цих уповноважених осіб від роботи із збереженням середнього заробітку для виконання своїх громадських обов’язків і проходження навчання, визначати порядок їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, забезпечення необхідними засобами, нормативними актами, посібниками тощо.
На підприємстві,де діє профспілка, уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці є відповідний представник цієї профспілки, обраний членом профкому чи комісії з охорони праці профспілкового комітету або громадським інспектором з охорони праці. Отже, зазначені положення колективного договору повинні передбачатися й для кожного з цих представників профспілкового активу.
Зобов’язання колективного договору повинні певною мірою відповідати принципам економічного стимулювання та матеріальної відповідальності суб’єктів трудових відносин за стан охорони праці.
Це означає, з одного боку, що роботодавець повинен бути налаштований на відшкодування усіх збитків від незабезпечення нормативних умов праці, від аварій, нещасних випадків, професійних захворювань в цілому. Конкретні ж посадові особи та працівники, з вини яких це сталося, повинні знати, що згідно з колективним договором та в межах, передбачених законодавством, вони зобов’язані відшкодувати роботодавцю певну частину завданих збитків.
З іншого боку, економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно виконують положення законів, інших нормативно-правових актів та актів підприємства з цих питань, не допускають порушень вимог особистої та колективної безпеки, беруть активну участь і виявляють ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві. І саме колективний договір, як свідчить стаття 25 Закону України “Про охорону праці”, має установлювати будь-які види заохочень за сумлінне ставлення до вирішення завдань охорони праці.
