Одягну я правду в вишиту сорочку-
Хай повисить в неба на яснім шнурочку,
Хай вгорі напише щирими словами,
Хай кричить і плаче попід небесами.
Хай усім розкаже про війну і зраду,
Хай знайде матусі хоч якусь розраду…
Всі нехай проснуться і побачать скрите-
Скільки ще Вкраїну мучити та бити?
Хрестики криваві рани вам покажуть,
Правда ж бо не бреше …й про своє ,й про враже.
Чорними нитками вишиванка плаче
За життя коротке…за життя юначе ,
Знищені помістя, сироти і вдови,
Як тобі живеться, світе наш здоровий?
А на Україні хлопці на протезах
Ходять по цім світу, мов по голих лезах…
Ми прикрили рани вишитим й красивим,
Приховали біль свій виглядом вродливим.
Вже на модний показ вишиванку взяли…
Темні ж сили правду й кривду повінчали.
Світе мій прекрасний, світе справедливий/?/,
Мій народ , ти знаєш,довготерпеливий,
Мужній та прекрасний,творчий ,працьовитий!
Вишиває хрестик… не на смерть…Щоб жити !
