Так можна охарактеризувати законопроект 2275, поданий групою народних депутатів від «Слуги народу», який 30 жовтня розглянуто на засіданні Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Стосується він управління Фондом соціального страхування, де з 2000 року управління здійснюється на паритетній основі ( по 7 осіб) від застрахованих осіб, для чого власне фонд створено, від роботодавців, які сплачують страховий внесок на страхування працівників, та від уряду, який бере участь в управлінні фондом, а також здійснює державний нагляд за його діяльністю. Все як в демократичних європейських країнах і відповідно до ратифікованих Україною Конвенцій Міжнародної організації праці 37,39,102,144. Отже збалансоване представництво інтересів держави, бізнесу і найманих працівників, ні в кого немає переваги.
Тоді навіщо руйнувати цей баланс? Автори законопроекту запропонували надати однозначну перевагу представникам державних органів , виділивши їм в правлінні фонду 10 місць, а натомість потіснити з цього майданчику соціального логу профспілки (4 місця) та роботодавців (4 місця). Неважко догадатися для чого – щоб мати монополію на прийняття рішень і розпоряджатися понад 20 млрд грн, які акумулюються у фонді на страхові виплати працівникам при настанні нещасного випадку , хвороби, пологів, реабілітаційного санаторно – курортного лікування тощо. Тобто ці кошти мають конкретне цільове призначення. На цьому акцентуємо увагу . Сплачує страховий внесок виключно роботодавець за кожного свого працівника. Жодної копійки з державного чи місцевих бюджетів не надходить до фонду.. Тоді логічно запитати- чому того хто фінансує страхові виплати і того хто представляє і стоїть на захисті застрахованих осіб – профспілки – влада намагається потіснити? Адже міжнародна практика і норми міжнародного права націлюють владу на зовсім інше. Цитую норму Конвенції 39 Міжнародної організації праці «стаття 13,п.4. Представники застрахованих працівників беруть участь в управлінні страховими установами на умовах визначених національним законодавством, яке може вирішити питання про участь представників як роботодавців, так і державних органів»..
І ще одне. Конвенція 37 , стаття 11 , п. 3 говорить про те, що « управління фінансами страхових інститутів та державних страхових фондів повинно здійснюватися окремо від управління державними коштами». Здається все зрозуміло, і народним обранцям – авторам законопроекту слід було з цими актами ознайомитися та не провокувати скарги громадян до міжнародних інституцій.
А те, що треба реагувати на затримки страхових виплат з цього фонду та забезпечення фінансової стабільності, ні в кого не викликає сумніву. На цьому не раз акцентували увагу урядовців члени Правління Фонду соціального страхування від застрахованих осіб та дирекція Фонду. Адже на 2019 рік під тиском урядовців був прийнятий бюджет Фонду з дефіцитом майже 2 млрд. грн. – ось причина затримки виплат. Однак і нинішній Уряд цим не переймається, за 2 місяця він так і не спромігся делегувати до складу правління своїх семерих представників, чим блокується прийняття Правлінням рішень щодо виходу з кризової фінансової ситуації .
Так де ж віра в те що збільшення урядовців до 10 осіб підвищить ефективність роботи Фонду? Її немає. Натомість передбачаємо , що брак коштів в Фонді може спокусити більшість у Правлінні вдатися до перегляду та зниження соціальних гарантій та виплат застрахованим працівникам. Хотів би помилитися. Тому Федерація профспілок і Спільний представницький орган профспілок виступили проти законопроекту 2275 у публічному діалозі на засіданні профільного парламентського Комітету соцполітики та направили відповідне звернення до всіх парламентських фракцій.
Єднаймося!
Григорій Осовий,
Голова СПО об’єднань профспілок, Голова Федерації профспілок України
