Спільний представницький орган профспілкових об’єднань 17 травня розглянув підсумки роботи над проектом Трудового кодексу України.
Робота над Кодексом була тривалою, проведено 38 засідань робочої групи, десятки консультацій, круглих столів. Підготовлено редакцію, яка дозволить ефективно захищати права людей. Проект успішно пройшов правову експертизу фахівців Міжнародної організації праці на предмет відповідності вимогам європейського та міжнародного права.
75 зі 112 профспілкових пропозицій до нової редакції Кодексу було враховано повністю або частково. Зрозуміло, що хотілося б 100-відсоткового включення наших поправок, однак це хороший результат соціального діалогу.
Робоча група не підтримала пропозиції щодо запровадження локауту, лібералізації трудових відносин під приводом «рівності прав» роботодавця і працівника, які значно обмежували б права трудівників і профспілки. Тим самим не повторено помилки трудових кодексів Грузії, Казахстану, Литви.
Профспілки змогли відстояти дуже важливі положення і не допустили включення відверто лобійованих роботодавцем правок, які дійсно принижували права і свободи працюючого населення.
Проект Трудового кодексу, зокрема, містить:
– Фактичне скасування неоплачуваної праці, якою зараз є робота в умовах ненормованого робочого дня. Утверджується обов’язкова оплата кожної години надурочної праці у двократному розмірі. При перевищені річного ліміту у 120 годин – у трикратному розмірі.
– Обов’язкову письмову форму трудового договору.
– Трудовий договір за визначенням буде укладатись на безстроковій основі, строковий договір може укладатись тільки у визначених законом випадках, застосування трудового контракту припиняється.
– Обмеження максимальної тривалості робочої зміни 12 годинами, що захищає працівника від перевтоми, помилок, травмування.
– Можливості самозахисту працівником своїх прав – право відмовитись від виконання службових обов’язків у разі затримки виплати зарплати більш ніж на 7 днів або створення загрози для життя чи здоров’я на робочому місці. Зі збереженням заробітної плати.
– Збільшено на 4 дні – до 28 календарних днів – тривалість мінімальної щорічної трудової відпустки.
– Розмір мінімальної заробітної плати має встановлюватись державою з урахуванням не лише потреб самого працівника, але і його сім’ї, а також податків і зборів.
– Збережено у діловому обігу трудові книжки, що важливо для врахування періодів трудового стажу (зокрема, в шкідливих умовах для пільгового пенсійного забезпечення) до переведення трудових справ до єдиного електронного державного реєстру.
Водночас ще й досі висловлюють думку, що новий Трудовий кодекс нам не потрібен взагалі, досить чинного сьогодні – однак існуючий Кодекс законів про працю прийнято в 1971 році. Понад 45 років тому. Він був розрахований на директивне регулювання трудових відносин у централізованій економіці, всі підприємства були державними, в основних галузях економіки практично не було приватної власності. Наприклад, колективні переговори, як правовий інститут, були відсутні. Сьогодні зовсім інші реалії. Ринкова економіка вимагає більш гнучких підходів, створення умов для договірного регулювання, посилення впливу профспілкових організацій, розширення можливостей для самозахисту працівника. Усе це реалізовано в новому Кодексі.
Зрозуміло, що проект Кодексу не є досконалим. Документ містить більше 1900 правок різного авторства, що вплинуло на його цілісність. Після прийняття його чекають ще десятки поправок, необхідність яких стане зрозуміла при практичному впроваджені нових норм. Це нормальний процес, який можна лише мінімізувати, але неможливо уникнути.
СПО поставив завдання перед галузевими профспілками організувати співпрацю з народними депутатами для захисту профспілкових поправок під час голосування проекту у другому читанні. У разі внесення негативних змін, звуження трудових і профспілкових прав, профспілки мають бути готові до масових протестних акцій.
Нова редакція Кодексу не біда, від якої потрібно тікати, а нові можливості реалізації прав трудівників.
Однак, аби закон працював, його, у першу чергу, потрібно вивчити. Для цього потрібно розгортати навчання профспілкових фахівців та активістів.
Володимир Саєнко,
заступник Голови ФПУ
