7-9 лютого 2017 року у штаб-квартирі МВФ у м. Вашингтон (США) проходить зустріч високого рівня представників Міжнародної конфедерації профспілок, глобальних профспілок, найвпливовіших національних профцентрів – серед яких Федерація профспілок України – з керівництвом Міжнародного валютного фонду і Світового банку
7 лютого зустріч розпочалася з презентації доповіді МВФ «Перспективи розвитку світової економіки», у якій оприлюднені прогнози щодо незначного збільшення темпів глобального економічного зростання у 2017 році паралельно зі зростанням невизначеності внаслідок політичних змін. Упродовж останніх декількох років МВФ неодноразово переглядав свої прогнози у бік зменшення з огляду на недооцінку факторів, які уповільнюють зростання. Останній прогноз МВФ ґрунтується на припущенні, що ціни на нафту та деякі інші товари зростуть на користь експортерів сировини, а також, що деякі великі країни, такі як США і Китай, здійснюватимуть політику стимулювання економіки. Разом з тим, МВФ прогнозує подальше уповільнення зростання у багатьох країнах і регіонах, у тому числі в більшості країн Європи, у Японії та Росії, Латинській Америці та б переважній частині Африки.
Наступним обговорювалося питання політичних інструментів відновлення економіки. Перед присутніми виступив співробітник департаменту наукових досліджень МВФ, який розповів про загальні консультації з питань кредитної політики, які надає МВФ з метою стимулювання зростання у поточному контексті та підтримки певних видів фінансового стимулювання, таких як будівництво інфраструктури. Як виявилося, МВФ рекомендує займатися стимулюванням лише країнам з «достатнім» фіскальним простором, жодним чином не уточнюючи, які країни і на скільки повинні збільшувати фінансову підтримку. МВФ також закликає країни здійснювати «структурні реформи», у тому числі ринку праці, які, на його думку, повинні сприяти підвищенню потенціалу зростання у довгостроковій перспективі, але він, як правило, не звертає увагу на негативний вплив на економіки, які переживають рецесію або уповільнене зростання.
Після обідньої перерви профспілкова делегація зустрілась з Керуючим директором МВФ Крістін Лагард, яка була призначена у 2016 році на посаду глави МВФ на другий п’ятирічний термін. На момент початку її першого терміну у 2011 році основним одержувачем кредитів МВФ була Європа, проте вже у 2016 році найбільшими позичальниками стали країни Близького Сходу та Північної Африки. Крістін Лагард завжди говорила про необхідність подолання гендерної дискримінації з метою поліпшення економічного добробуту, а також піднімала проблему нерівності як перешкоди для зростання та розвитку. Разом з тим, МВФ зробив мало у плані включення заходів із зменшення нерівності у свої кредитні програми та консультації з питань політики на рівні країн і фактично підтримує зростання нерівності, яка веде до ослаблення регулювання та інститутів ринку праці. Генеральний секретар МКП Шаран Барроу підсумувала деякі основні занепокоєння профспілкового руху щодо політики і практики діяльності МВФ.
Наступним питанням порядку денного були рекомендації міжнародних фінансових установ (МФУ) щодо створення робочих місць та реформ ринку праці. В останні роки МФУ сприймали створення нових робочих місць як автоматичний результат політики сприяння зростанню паралельно зі зведенням норм праці до мінімуму. Таким було одне з припущень у доповіді Світового банку «Ведення бізнесу», рішуче розкритикованої МКВП. В останні роки банк дещо змінив свою точку зору в аналітичному плані. Він виключив показник гнучкості ринку праці з «Ведення бізнесу», а згодом оприлюднив «Доповідь про світовий розвиток за 2013 рік: робочі місця». У ДСР зазначається, що зв’язок між слабкими регулювання праці і сильним зростанням зайнятості є необґрунтованим, висловлюється рішуча підтримка дотриманню прав трудящих і пропонується, щоб усі проекти банку оцінувались через «призму робочих місць» з метою гарантування позитивного впливу на зайнятість. У 2015 році банк опублікував рекомендації щодо трудового законодавства, у якому висловлена підтримка належному рівню мінімальної заробітної плати, захисту від звільнення та допомоги по безробіттю, а також рекомендовано залучати МОП та соціальних партнерів до реформування ринку праці. Разом з тим, незрозуміло, якою мірою рекомендації використовуються банком на рівні країн. Крім того, банк ніколи не діяв за рекомендаціями ДСР щодо застосування «призми робочих місць» у нових проектах.
Що стосується МВФ, то тут прогрес був ще більш нерівномірним. У 2010 році МВФ спільно з МОП долучився до розробки стратегій, спрямованих на збільшення робочих місць, у тому числі шляхом тристороннього діалогу, проте вже у 2013 році припинив цю діяльність. Замість цього, у більшість програм МВФ у Європі, починаючи приблизно 2011 року, включені вимоги або рекомендації щодо послаблення норм мінімальної оплати праці, безпеки робочих місць та доступу до колективно-договірного регулювання. Такі заходи призвели до зменшення купівельної спроможності працівників призвели до затягування спаду й уповільненню зростання. Деякі недавні програми кредитування МВФ в арабських країнах та в інших регіонах також містять рекомендації щодо послаблення регулювання ринку праці.
