Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Згідно з частиною 7 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
З наведеного вбачається, що оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати може застосовуватися тільки для оплати простої некваліфікованої праці за відсутності на підприємстві затвердженої у встановленому законом порядку тарифної сітки (схеми посадових окладів), що само по собі є порушенням вимог законодавства про оплату праці.
Розділом 9 «Найпростіші професії» «Класифікатора професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 р. № 327 визначено перелік таких найпростіших професій.
Ці професії потребують знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями.
Професійні завдання під час роботи за найпростішими професіями здебільшого пов’язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.
Для виконання професійних завдань, віднесених до наведеного розділу досить базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.
До таких професій належать, зокрема: домашня прислуга, прибиральники та прачки, доглядачі будинків та мийники вікон, посильні, носії та рознощики багажу і посилок, збирачі сміття та подібні до них чорнороби, швейцари та сторожі, вантажники та інші найпростіші професії на транспорті, комірники та вагарі, найпростіші професії в сільському господарстві, рибальстві та подібних галузях, а також у видобувних галузях та будівництві, в промисловості тощо.
Проте, це не означає, що для працівників перелічених професій встановлення оплати праці на рівні мінімальної заробітної плати є обов’язковим, типовим, нормативним або базовим.
Абзацом третім пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 визначено, що записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Таким чином, встановлення розміру оплати праці на рівні визначеної законодавством України мінімальної заробітної плати для працівників, що виконують роботу за іншими ніж передбачені розділом 9 Класифікатора професіями, є порушенням законодавства про працю.
З цього приводу слід зазначити, що за порушення законодавства про працю відповідно до приписів статей 172 і 173 Кримінального кодексу України та частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена юридична відповідальність.
Департамент правового захисту апарату ФПУ
Переглянути лист Державної інспекції України з питань праці аналогічної тематики.
Інформація станом на 24.11.2014 р.
